І до чого призводить затягування цього процесу
Після заяв президента України Петра Порошенка й Міжнародного валютного фонду про необхідність відкриття ринку землі на порядку денному вітчизняного парламенту постало питання завершення земельної реформи. З огляду на обсяг аграрної економіки й український менталітет, не дивно, що це питання викликало широке обговорення в суспільстві і відповідний конфлікт інтересів у Раді. Втім, всі запропоновані законопроекти досить консервативні і варіюються від пропозиції продовжити мораторій ще на п’ять років до введення внутрішнього ринку двома етапами – у 2017 і 2019 роках. Передісторія цієї проблеми така: у процесі масової денаціоналізації після розвалу СРСР громадянам, які працювали в колгоспах, було призначено видавання паю, середній розмір якого становив 3 га. Однак право власності на нього було неповним: транзакції купівлі-продажу заборонялися. Мораторій на продаж сільськогосподарських земель є стандартною практикою, яка, серед іншого, застосовувалася в країнах Прибалтики, а також у Румунії й Болгарії. Його основне завдання – дати державі час на створення необхідних для прозорого ринку умов: кадастрових карт, механізмів державного захисту продавців, земельних банків та відповідних нормативно-правових актів. Якщо ми звернемося до досвіду згаданих вище країн, то побачимо, що незважаючи на те, що в країнах Прибалтики мораторій було знято в 1995-му, а в Болгарії та Румунії – в 1998 році, реальний процес створення інституційної основи ринків землі проходив аж до 2003 -2004 років. В Україні цей процес триває вже вдвічі довше. За цей час Госгеокадастр у співпраці зі Світовим банком створив один із найкращих у Європі кадастрів, встиг відкритися й закритися Державний земельний банк, і було розроблено більш ніж десяток законопроектів про обіг земель сільськогосподарського призначення. Проте, мораторій існує донині. Причина – лобіювання його продовження агрохолдингами та відсутність політичної волі для завершення настільки резонансної реформи. Подібне затягування зі скасуванням мораторію в підсумку призвело до виникнення низки диспропорцій в аграрному секторі та сільській місцевості. Назвемо основні з них: 1. Відчуженість земель. У середньому, 21% земель сільськогосподарського призначення не обробляють. Причина: неможливість ефективного перерозподілу землі ринком. 2. Низька врожайність. Урожайність у країнах-прикладах (згадані вище країни + Угорщина, Словаччина, Чехія та Польща) за 2003–2014 роки перевищувала українські показники в середньому на 25,6%. Причин тому кілька: - Деградація ґрунтів: з 2000 року вміст гумусу в ґрунтах зменшився з 3,36% до 3,14% (землі зі вмістом гумусу нижче за 2,5% чорноземами не вважаються).
- Економія на добривах: середній рівень споживання добрив в Україні у 2,5 рази нижча за рівень країн-прикладів.
- Відсутність у малого й середнього фермера доступу до дешевих кредитів – через неможливість використовувати землю як заставу і відповідний дефіцит коштів для переоснащення виробничих фондів.
3. Погіршення структури виробництва. Причина – небажання фермерів ризикувати і вирощувати продукцію з високим рівнем доданої вартості на орендованій землі призводить до підвищення питомої ваги рослинництва, а саме – найбільш простих його видів: зернових і зернобобових. 4. Монополізація аграрного сектору. Питома вага земельних банків великого бізнесу за 2010–2015 роки зросла на 42% і зберігає тенденцію до зростання. Причина – різниця в цінах на сільськогосподарську продукцію всередині країни й на міжнародних ринках. На сьогодні для пшениці 1–3 класів вона становить 95% ($179 і $350 відповідно). Очевидно, що малий і середній фермер в Україні не можуть самостійно подолати всі бюрократичні перешкоди й експортувати свою продукцію, що робить їх набагато менш конкурентоспроможними, якщо порівняти з агрохолдингами. У комбінації з мінімізацією витрат останніми завдяки використанню сучасної техніки, а також низкою нетехнологічних чинників, як-от: доступ до дешевшого кредитування, курсова різниця й податкові пільги, агрохолдинги отримують прибутки набагато вищі за середньоринкові й консолідують земельні банки своїх менших конкурентів. Важливо зазначити, що перевищення прибутковості агрохолдингів над середнім рівнем в аграрному секторі пов’язано саме з мораторієм і відповідним відставанням цін на землю від свого потенціалу. 5. Жалюгідне соціально-економічне становище села. Основною точкою конфлікту інтересів при знятті мораторію є ціна землі. Як показують розрахунки, при наявності внутрішнього ринку ціна землі зростає швидше і стає вищою, ніж при його відсутності. Зростання цін вигідне власникам, проте знижує прибутки і капіталізацію агрохолдингів. По суті, мораторій на продаж сільськогосподарських земель ─ це субсидування аграріїв за рахунок власників землі, чий дохід здебільшого не перевищує мінімального прожиткового рівня. Припустивши, що середні темпи розвитку сільського господарства і відповідне зростання цін на землю в країнах-прикладах після скасування мораторію є наслідком впливу «невидимої руки ринку», можна знайти недоотримане зростання капіталізації українських земель (іншими словами ─ недоотриманий приріст добробуту власників землі). Період | Фактична капіталізація всіх земель, млрд $ | Капіталізація, при скасуванні мораторію в 2004 (млрд $) | Різниця | | | | За роками (млрд $) | Накопичена | | | | | (млрд. $) | % від ВВП | 2004 | 32,48 | 36,78 | 4,31 | 4,31 | 6,4% | 2005 | 34,89 | 44,50 | 9,61 | 13,92 | 15,6% | 2006 | 35,74 | 41,17 | 5,43 | 19,36 | 17,3% | 2007 | 38,64 | 38,61 | -0,03 | 19,33 | 13,0% | 2008 | 47,75 | 43,25 | -4,50 | 14,83 | 7,9% | 2009 | 36,37 | 49,01 | 12,63 | 27,46 | 22,6% | 2010 | 38,94 | 41,86 | 2,91 | 30,38 | 22,3% | 2011 | 49,37 | 45,92 | -3,45 | 26,93 | 16,5% | 2012 | 50,51 | 60,69 | 10,18 | 37,11 | 21,1% | 2013 | 57,74 | 57,91 | 0,17 | 37,28 | 20,8% | 2014 | 49,10 | 66,18 | 17,08 | 54,36 | 41,6% | 2015 | 40,42 | 53,70 | 13,28 | 67,64 | 75,0% |
Оскільки всі зазначені вище диспропорції прямо чи побічно впливають на середню врожайність, вони відповідно також впливають і на обсяги виробництва в аграрному секторі. Помноживши різницю врожайності між постсоціалістичними країнами, які створили внутрішні ринки землі, і Україною на обсяг українського аграрного сектору, можна визначити рівень недовироблення аграрної продукції, що сформувався внаслідок мораторію. Джерело: World Bank, IMF, Госгеокадастр, Eurostat, Farmy.cz, dtz.com, EU Land Markets and the CAP- Jo Swinnen (scientific-publications.net), розрахунки автора. Перспективи розвиткуСьогодні існує три основні варіанти розвитку подій: продовження мораторію, поетапний запуск ринку і введення ринку землі в форматі обміну орендними правами (останній варіант включає в себе два різних законопроекти, однак їх вплив на економіку однаковий). Економічний ефект кожного з них базується на їх здатності виправити наявні диспропорції в аграрному секторі і виражається в зростанні вартості всіх сільськогосподарських земель країни. З одного боку, всі власники, звичайно, не зможуть тут же її продати і отримати зазначені суми, але вони зможуть отримати великі орендні доходи (або дорожче її закласти). Джерело: Госгеокадастр, ВРУ, розрахунки автора Розглянемо особливості кожного з перерахованих варіантів. Продовження мораторію. Даний варіант не здатний жодним чином врегулювати ситуацію, що склалася, більше того, він тільки її посилить, тому економічний ефект ─ відсутній. Поетапний запуск ринку. Формування внутрішнього ринку, хоч і з рядом обмежень, дозволить цінам зрости на 71% протягом перших двох років, що пов'язано зі зникненням корупційної ренти. Подальше зростання цін буде базуватися на зростанні врожайності і покращенні структури виробництва. Ринок орендних прав. Створення електронного майданчика земельних аукціонів також викорінить корупційну ренту і посилить конкуренцію, що дозволить цінам на землю вирости на 71% в перші два роки. Однак фундаментальні проблеми, створені неповноцінністю права власності на землю, даний варіант вирішити не здатний. Підсумки: український уряд, через понад 15 років після продовження першого мораторію, досі не наважився його скасувати. Регулярна відстрочка приводила до того, що лобі агрохолдингів у парламенті ставало все сильнішим, а «замовлення на реформу знизу» як результат тривалих піар-кампаній, навпаки ─ все слабшим. Зараз уряд, заручившись підтримкою МВФ, отримав вікно можливостей для завершення земельної реформи та врегулювання ситуації в аграрному секторі. Чи скористається він ним? Відповідь криється в ступені демократизації української влади. http://forbes.net.ua/ Читати також: Спецкор: 95% учасників АТО, що подали заявки, не отримали земельні ділянки 70% крестьян не хотят продавать свою землю — опрос Китайцы охотятся на украинские черноземы? Государство отобрало у столицы контроль за землей Геодезическая съемка: что собой представляет? |